«Під час допиту бризнули в очі якоюсь речовиною, через що повністю втратив зір»: історія херсонця про пекло окупації
Страх. І вперте бажання виборювати волю… У житті Віктора, як і мільйонів українців, ці відчуття вийшли на перший план 24 лютого 2022 року. Маючи інвалідність по зору, він лишився вдома, в окупованому Херсоні – єдиному обласному центрі, який росіяни захопили на початку повномасштабного вторгнення. Про життя в окупації і викриття його проросійським колаборантом Віктора (ім’я змінено на прохання чоловіка) розповів Fight For Right.
Про спортивну та громадську діяльність
Шахи, шашки, легка атлетика, голбол… В усіх цих видах спорту Віктору вдалося досягти чималих здобутків.
У шахах Віктор спочатку став призером України серед юніорів у 2021 році. Упродовж 2004–2006 років тричі ставав чемпіоном України в системі «Інваспорт».
У шашках його досягнення ще вагоміші – він не лише здобув призові місця та чемпіонські титули на національному рівні, але й став призером чемпіонату світу 2023 року, а в 2024 році в Туреччині виборов два золота світової першості. За ці досягнення Віктор отримав звання майстра спорту й увійшов до штатної збірної України.
Також Віктор займався легкою атлетикою, був чемпіоном України з бігу на дистанціях 400 та 800 метрів.
У 2002–2004 роках займався голболом і був кандидатом у збірну України, поки команда не припинила існування.
Перед повномасштабною війною працював тренером у ДЮСШ з шахів і шашок Херсонської міської ради, «Інваспорт». Учні й учениці, які відвідували його заняття, ставали призерами й призерками місцевих змагань.
Окрім спортивних досягнень, Віктор активно займався громадською діяльністю. Він брав участь у різних соціальних проектах, зокрема у велопробігу на тандемах «Бачу! Можу! Допоможу!», організованого Fight For Right. Разом із однодумцями створив організацію «Сімейна гармонія», що допомагала дітям із порушеннями зору краще адаптуватися до життя в суспільстві.
«Дивом лишився живий»
Та повномасштабне вторгнення росії звело нанівець усі плани. Із 1 березня 2022 року Херсон був окупований російськими військами. Попри небезпеку Віктор залишався в рідному місті.
«Після того, як Херсон окупували російські війська, ті, хто мали проукраїнську позицію, опинилися у великій небезпеці. У самому місті було трохи спокійніше, ніж в області, але це був оманливий спокій. Люди чинили супротив окупантам як могли, за що багато хто поплатився: когось забирали на допити, когось вивозили у невідомому напрямку», – пригадує Віктор.
Через проукраїнську позицію сина його батьки змушені були говорити всім, що він виїхав на підконтрольну Україні територію. А сам Віктор тим часом переховувався і допомагав як міг ЗСУ.
За півтора місяця до звільнення міста окупанти почали нервувати. Обшуки почастішали, усе більше людей силоміць вивозили в невідомих напрямках.
«Саме тоді я вирішив врятувати інвентар з шахового клубу. Пішов туди і зустрів там проросійського колаборанта – нового директора, який лишив перший поверх приміщення як спортивну школу, а другий перетворив на військовий штаб. Попри різні погляди, мені якось вдалося з ним домовитися, аби забрати інвентар. Але ця зустріч мала для мене трагічні наслідки», – згадує Віктор.
Колаборант дізнався і розповів окупантам про зв’язок Віктора з дівчиною, яка разом з батьками допомагала українським військовим, як і Віктор.
«Вони прийшли до мене додому. Під час допиту бризнули в очі якоюсь речовиною, через що я повністю втратив зір. Звернутися до лікаря було неможливо – це могло коштувати життя. Я дивом залишився живим після допитів», – розподає Віктор.
Вимушений переїзд
Після звільнення українськими військами Херсону 11 листопада 2022 року від окупантів, почалися масовані обстріли міста з боку росіян. Одного разу над будинком Віктора пролетіло більше десятка снарядів «Граду». За його словами, деякі з них впали за кількадесят метрів від його будинку, пошкодивши його осколками. Основну вибухову хвилю втримав високий сусідський паркан. Ховатися було вже пізно. Пощастило, що снаряди не влучили в саму будівлю.
Знайомі постійно пропонували переїхати Віктору до Луцька. Тут він бував раніше на змаганнях. Чоловік зробив ще кілька поїздок на спортивні збори, які допомогли відновитися психологічно і зрештою у 2023 році наважився на переїзд. До цього його спонукали і значні обстріли рідного міста, які стали щоденними: «Після жорстоких обстрілів центру міста я вирішив поїхати з Херсона».
У Луцьку життя спокійніше, але має свої виклики. Для незрячих місто недостатньо доступне – бракує орієнтирів, маячків, спеціальних світлофорів та тактильної плитки. І приміром, не всі продавці в магазинах розуміють, як допомогти незрячій людині, тому наче уникають. До всього припарковані на тротуарах автомобілі створюють додаткові перешкоди. Проте ситуація з доступністю все одно краща, ніж у Херсоні, за словами Віктора.
«Хотілося б, аби наша влада брала приклад з Європи. От взяти, наприклад, дерева і кущі. Вони ж теж створюють додаткові перешкоди незрячим. Варто їх правильно підстригати, аби не заважали пройти. Важливо створити й можливості для навчання та роботи людям, які мають інвалідність по зору», – звертає увагу Віктор.
Є складнощі з отриманням гуманітарної допомоги, адже не завжди є можливість дістатися до пунктів видачі, а служби доставки додому для незрячих немає.
Наразі чоловік орендує квартиру в Луцьку. Активна участь у різних заходах і можливість проводити онлайн-уроки з шахів для учнів допомагають йому триматися психологічно. Але для повного відчуття врівноваження не вистачає справедливого покарання для всіх винуватців воєнних злочинів, які завдали його рідному Херсону та й усій Україні стільки лиха.
***
Нагадаємо, Fight For Right розробили та опублікували рекомендації щодо опитування людей з інвалідністю, постраждалих унаслідок воєнних злочинів. Адже кожна людина має право на правосуддя і на те, щоб її історія була почута й зафіксована.
Рекомендації розроблено Fight For Right та IPHR у межах проєкту «Координовані дії громадянського суспільства для забезпечення справедливості, підзвітності та постійної підтримки постраждалих від сексуального насильства в Україні».
Вікторія Телечук, журналістка, координаторка проєктів Fight For Right
