Як внутрішні політики діяльності допомагають Fight For Right посилювати потенціал жінок з інвалідністю
Пошукачки у виборі роботи зазвичай зважають на те, чи створені рівні, справедливі, етичні й гідні умови для всіх у компанії, незалежно від статі. Але якщо ти – жінка з інвалідністю, і відкрито про це кажеш у резюме, то часто вибір у тебе обмежений, навіть якщо ти експертка у своїй сфері діяльності… Так, уже й 2026 рік, а багато роботодавців і роботодавиць і досі, чи то через стереотипність мислення, чи то через брак досвіду співпраці з людьми з інвалідністю, упускають перспективність розвитку своїх організацій, відмовляючи, зокрема, жінкам з інвалідністю в роботі.
Розгляньмо детальніше, чому так стається? Яких міфів суспільству треба позбутися? І як завдяки розробці внутрішніх політик організації в Україні можуть не лише підвищити культуру взаємодії, а й розширити міжнародну співпрацю?
Уникнути подвійної дискримінації
Жінки з інвалідністю під час працевлаштування часто стикаються з подвійною дискримінацією – і як жінки, і як люди з інвалідністю. Логічно було б спитати: «А якщо не вказувати в резюме про інвалідність, шанси зростуть?»
Такий варіант теж багато хто практикував. Наприклад, Анастасія із Сумщини пробувала працевлаштуватися неодноразово. Дівчина розсилала резюме, її кликали на співбесіду, а коли вона приходила, і роботодавці бачили, що в неї порушення опорно-рухового апарату, то іноді грубо випроваджували за двері.
«Одного разу потенційний роботодавець болюче ранив словами після короткої співбесіди: “Щоб ти не “ганьбила” наш колектив…”», – дослівно передає жінка.
Зазначимо, що в Анастасії є вища освіта, а окрім знань і вольових особистісних якостей, вона волонтерить, організовує від початку повномасштабної війни творчі майстер-класи та інші заходи для дітей із внутрішньо переміщених родин у своїй громаді.
«Спростування чи підтвердження наявності дискримінації за кількома ознаками потребує окремого дослідження. Такі випадки, звісно, існують, про що ми знаємо від жінок з інвалідністю. Мабуть, стереотипи є вирішальними. Роботодавці можуть боятися співпрацювати з людьми з інвалідністю», – міркує Людмила Фурсова, адвокаційна менеджерка Fight For Right.
Але на заваді працевлаштуванню можуть бути не лише потенційні роботодавці та роботодавиці, а й родини жінок з інвалідністю. За словами Наталії Шишолік, операторки гарячої лінії Fight For Right, часто жінки з інвалідністю потребують підтримки оточення, щоб наважитися піти працювати. Адже панує думка, що якщо людина отримує пенсійні чи соціальні виплати через інвалідність, їй не обов’язково працювати.
«Такі аргументи часто лунають навіть від близьких, на кшталт: “Навіщо це тобі? Де ти влаштуєшся? Як ти туди будеш добиратися?”. Часто жінки з інвалідністю не можуть здобути ту освіту, яку хотіли б, через недоступність закладів освіти. Через це вони не можуть знайти роботу, про яку мріяли. Навіть коли працевлаштовуються, часто це некваліфікована робота», – розповідає Наталія.
Людмила Фурсова, зі свого боку, зауважує, що війна значно вплинула на можливості працевлаштування жінок з інвалідністю. Частина жінок залишили свою домівку, тому і втратили роботу, а на новому місці проживання не знайшли іншої.
«Ми щоденно бачимо знищення нашої інфраструктури, а це означає не лише знищення якогось об’єкта, а й те, що люди, які там працювали, втратили роботу. Серед працівників і працівниць, наприклад, зруйнованого супермаркету, можуть бути й жінки з інвалідністю. Відсутність електроенергії, коли немає альтернативних джерел електропостачання, означають втрату дистанційної роботи або неможливість виконати її вчасно та якісно. Знищення медичної інфраструктури означає неможливість вчасно отримати медичну допомогу, що призводить до погіршення здоров’я, яке впливає й на можливості працевлаштування. З усіма цими проблемами зіштовхуються не лише жінки з інвалідністю, проте саме на них тиск цих чинників може бути непропорційно великим», – додає Людмила.
Різні за ресурсами – рівні в правах
На думку Людмили Фурсової, не варто узагальнювати, адже, як і будь-хто, жінка з інвалідністю може бути нецілеспрямованою, а може не боятися ніякої роботи; може любити вчитися, а може вважати, що їй вистачить мінімальних знань; може прагнути кар’єрного зростання, а може, її влаштує мінімальна зарплата і посада нижчого рівня. Ситуації різні, роботодавці й роботодавиці різні, можливості отримати формальну та неформальну освіту відрізняються, жінки мають різну мотивацію до роботи й мають різні характери.
«Як негативні узагальнені уявлення про всіх жінок з інвалідністю, так і позитивні, є хибними та створюють невиправдані очікування чи упередження, – застерігає Людмила. – Найвідповідальніша та супер професійна жінка з інвалідністю, коли зіштовхнеться зі стереотипами про свою інвалідність, перестане докладати зусилля, адже окрім інвалідності роботодавець нічого іншого не бачить. Інша жінка з інвалідністю зрадіє найнижчій посаді, адже до цього вона отримала купу відмов. Ще одна жінка вкладатиме всю себе і весь свій час, щоби довести роботодавцю, що вона найкраща».
Коли йдеться про людей з інвалідністю, узагальнення не працюють, але варто взяти на олівчик кілька рекомендацій щодо співпраці з жінками з інвалідністю, що дадуть змогу розкрити їхній професійний потенціал.
Коли ви бачите в жінці лише інвалідність, не очікуйте від неї професійності. Коли ви бачите фахівчиню у своїй сфері або фахівчиню, яка відкрита до нового досвіду, тоді ви й отримаєте професійну та відповідальну спеціалістку.
На думку Людмили Фурсової, є ще одна спільна риса, яка може об’єднувати жінок з інвалідністю. Їм доводиться частіше зіштовхуватися з перешкодами та упередженнями під час пошуку роботи чи на робочому місці, ніж жінкам без інвалідності. Тому жінки з інвалідністю можуть докладати більше зусиль для збереження роботи, на якій їм комфортно.
«Що стосується жінок з інвалідністю, то часто бувають некоректні запитання, їхню професійність піддають сумніву, їх стереотипно сприймають. І тут є два рішення: або захищати своє право на роботу, або шукати інше робоче місце. Захист прав – це справді хороше рішення. Але не кожна жінка має внутрішні ресурси та відповідний досвід, щоби боротися за свої права. І тут можна запропонувати шукати підтримку від інших жінок з інвалідністю, які були в подібних ситуаціях та знайшли рішення, шукати правничу допомогу, звертатися по психологічну підтримку», – зазначає Людмила Фурсова.
Зокрема, громадська організація людей з інвалідністю Fight For Right підтримує жінок у їхньому професійному розвитку, навчає підприємницькій діяльності, робить доступні онлайн-курси тощо. Водночас її внутрішні політики є одним із інструментів у запобіганні дискримінації та гендерній нерівності.
Підтримати кар’єрне зростання жінок з інвалідністю
Як користувачка колісного крісла, Наталія Шишолік не раз стикалася з тим, що дуже незначний відсоток роботодавців хочуть брати на роботу людину з інвалідністю. Більшість бояться, що їм доведеться створювати якісь особливі умови чи що жінка з інвалідністю не впорається. А якщо й беруть, то часто на мало оплачувану роботу.
«На гарячу лінію Fight For Right телефонують жінки із запитами “Допоможіть знайти роботу, бо я сиджу вдома, не знаю, де шукати”. Кажуть, що на місцях роботу важко знайти через бар’єри. Коли згадуєш про можливість працювати віддалено, відповідають, що не знають, де шукати, і як це відбувається, або що не мають комп’ютера. Жінки та дівчата хочуть працювати, і насправді потенціал у них дуже великий, просто потрібна підтримка від рідних, від центрів зайнятості, від працедавців/-виць тощо. І тоді більшість жінок були б працевлаштованими, почувалися би впевнено і гідно», – переконана Наталія.
Кар’єрному зростанню жінок з інвалідністю може сприяти індивідуальна підтримка в різних напрямах. Для тих, хто хоче, чи вже планує її надавати, важливо враховувати запит самої жінки з інвалідністю.
«Тут немає універсальних рішень. Передусім мають бути закриті питання доступності. Жінка має почуватися в безпеці та не відчувати додаткових перешкод. Питання доступності охоплюють широкий перелік заходів з огляду на вид інвалідності й на сферу зайнятості. Ідеться про можливість безперешкодно дістатися до роботи, фізичну та інформаційну доступність, комунікацію у доступних форматах. Жінка з інвалідністю може потребувати розумного пристосування на робочому місці, наприклад, додаткових перерв для прийому ліків чи харчування, але вона може не знати про цю можливість або боятися звернутися до роботодавця за розумним пристосуванням», – додає, зі свого боку, Людмила Фурсова.
Доступність та розумне пристосування – це базові потреби, без забезпечення яких не може йтися про кар’єрне зростання і про якісне виконання посадових обов’язків. На цьому першому етапі на новому робочому місці жінка з інвалідністю мала б отримати підтримку від роботодавця, адже це ті заходи, які вирівнюють її можливості у порівнянні з працівниками та працівницями без інвалідності.
«Зрозуміло, що роботодавці й роботодавиці теж не завжди знаються на цих питаннях, тому важливо, щоби хтось надавав консультації з питань доступності та розумного пристосування. Після закриття базових потреб щодо умов праці, що дадуть змогу жінці з інвалідністю просто працювати, варто запитати в неї, якої іншої підтримки вона може потребувати для кар’єрного зростання».
Розроблені внутрішні політики діяльності – “must have”
Громадська організація Fight For Right підтримує жінок з інвалідністю, які хочуть працювати, реалізовувати ціннісні проєкти й цим поліпшувати економічний потенціал у своїх громадах, робити їх доступними. Власне, організація Fight For Right заснована жінками з інвалідністю та успішно діє майже 10 років.
Завдяки унікальному інструменту підтримки – Ukrainian Disability Fund – Fight For Right уже декілька років надають субгранти на локальні проєкти жінок з інвалідністю, що націлені на підтримку спільноти.
А також організація через проєкти «Лідерка», «Лідерка-тінейджерка», програму «Зміцнення» навчає жінок з інвалідністю, посилює їхню ресурсність.
«Власним прикладом і через надану підтримку ми мотивуємо активісток діяти, ставати самі собі роботодавицями та вести за собою інших. Багато з них після початку співпраці засновують власні організації, а отримані результати від втілених проєктів дають шанс на отримання підтримки й від інших організацій, зокрема міжнародних. Але в ідеалі ми прагнемо до того, щоб потенціал жінок з інвалідністю бачили всі роботодавці в Україні та не дискримінували їх лише через їхню інвалідність», – каже Юлія Сачук, голова Fight For Right.
Основою успішної діяльності в організації є дотримання командою низки розроблених внутрішніх політик, зокрема:
- недискримінації та гендерної рівності,
- доступності,
- захисту та охорони дітей,
- протидії шахрайству та корупції,
- захисту від сексуальної експлуатації та насильства,
- відповідальності перед постраждалим населенням
- моніторингу та оцінки тощо.
У своїх політиках діяльності Fight For Right відображає цінності демократичного суспільства, в центрі яких – людина, її права і гідність. Наші внутрішні політики є фундаментом стійкості та професійності, а також сигналом про системну і прозору діяльність для міжнародних партнерських організацій.
Направду політики працюють тоді, коли є частиною щоденної культури взаємодії. Саме тому ми співпрацюємо з експерткою з розробки політик, напрацьовуємо нові та оновлюємо політики відповідно до викликів часу. І в цьому значна перевага організації, зокрема, під час проходження аудитів
***
Ми закликаємо роботодавців і роботодавиць по всій Україні спільно руйнувати стереотипи щодо людей з інвалідністю. Якщо ви бачитимете перспективи там, де інші не бачать, зокрема професіоналізм жінок з інвалідністю, то отримаєте як цінний людський ресурс та експертність, так і вигідне стабільне партнерство зі спільнотою людей з інвалідністю.
І в цьому вам стануть у пригоді внутрішні політики. Якщо у вашій організації їх ще немає, то варто це змінити, і плекати ті цінності, якими пишатиметься ваш колектив і комунікуватиме про них.
Проєкт «Посилення інституційної спроможності Fight For Right для сталого розвитку та впливу на захист прав людей з інвалідністю» впроваджує Fight For Right за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН — гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи, щоб підвищити спроможність місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
Довідково:
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.
