Будувати як було чи відновлювати без бар’єрів. Чого бракує Плану відновлення: думки спільноти людей з інвалідністю
Перші місяці повномасштабної російської агресії на території України продемонстрували високий рівень жорстокості та шокуючий рівень руйнувань, в тому числі цивільних будівель. За перші півроку уряд уже почав оцінювати збитки та шкоду, яку було заподіяно Україні, зокрема інфраструктурно. Дані зібрали та створили інтерактивну мапу руйнувань.
Повномасштабне вторгнення та значний обсяг руйнацій, якого зазнала Україна у 2022 році та продовжує зазнавати по теперішній час, спонукало уряд готувати план відбудови і шукати додаткових ресурсів, в т.ч. підтримки в міжнародних партнерів.
Повномасштабне вторгнення показало прогалини в незавершених реформах, які було розпочато після 2014 року. Назовні стало видно те, наскільки недоступною була Україна до повномасштабної війни: не було завершено реформу децентралізації; не було, на практиці, гарантовано доступ до послуг соціальної підтримки; бракувало інфраструктурної та транспортної доступності; люди з інвалідністю не мали доступу до навчання та ринку праці; неінклюзивними й непрозорими залишалися процеси прийняття рішень, зокрема щодо цивільної безпеки та захисту.
У 2022 році відбулась Міжнародна конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference). У липні того ж року в Лугано (Швейцарія) йшлось про відновлення після повномасштабного вторгнення росії. Саме тоді, Денис Шмигаль озвучив, що у Лугано ухвалили підсумкову декларацію з відновлення України – документ, який передбачав початок роботи над Планом відновлення України, залучення іноземних та національних експертів, а також залучення профільних робочих груп.
Одразу після представлення Плану відновлення для подальшої його реалізації, було створено Національну раду з відновлення України від наслідків війни, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України.
Національною радою утворено 24 робочі групи і розроблено план заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України. План містить перелік пропозицій щодо пріоритетних реформ та стратегічних ініціатив, проектів нормативно-правових актів, прийняття і реалізація яких є необхідними для ефективної роботи та відбудови України у воєнний і післявоєнний періоди.
В плані держава, з одного боку, виділяє заходи та ініціативи, направлені на певні категорії осіб, як от ветеранів_ок чи молодь, наприклад. З іншого боку, окремі частини Плану не є наскрізно побудованими, а опис більшості завдань залишає простір для питань про системність підходів, врахування прогалин, які були до повномасштабного вторгнення та нехтування підходом базованим на правах людини.
Питанням захисту прав людей з інвалідністю приділяється увага у матеріалах різних груп, зокрема, відновлення та розбудови інфраструктури, будівництво, містобудування, модернізація міст та регіонів, охорона здоров’я, соціальний захист та інші. Але заходи, які держава пропонує провести в межах реформ цих галузей, не є системними, взаємопов’язаними та не призведуть до кардинального перезавантаження систем, яких потребує Україна та спільнота людей з інвалідністю сьогодні.
На початку 2023 року громадська організація Fight For Right запустила курс “Відновлення України: демократична участь для розробки інклюзивного плану”, об’єднавши активістів та активісток з усієї країни. В рамках курсу слухачі та слухачки дізнались, що таке демократична участь, державна політика, як розуміти державні політики, які є важелі впливу на політику місцевого рівня, що таке місцева адвокація, як взаємодіяти з місцевою владою, а також яким може бути інклюзивне відновлення. Після завершення навчання сформувалась Команда з відновлення України, яка зосередила свою роботу над аналізом документів та пропозицій стосовно людей з інвалідністю. У кожного та кожної з Команди відновлення є особиста історія, досвід, через який вони не можуть допустити відбудову України недоступною.
До групи долучилось 18 активістів та активісток, що опрацьовували документи, брали участь в обговореннях та надавали пропозиції правок. Зосереджуючись на тому, щоб кожен з цих напрямків базувався на цінностях прав людини та інклюзії.
Всі 24 напрямки, всі заходи цього Плану мають бути наскрізно погодженими та побудованими таким чином, щоб кожен та кожна в Україні могли реалізовувати свої права людини незалежно від приналежності до тієї чи іншої групи.
Для того, щоб краще розуміти, як наразі відбувається робота над стратегічним документом, яке бачення та очікування, щодо його результативності, ми поспілкувались з учасниками та учасницями Команди відновлення. Це люди, що стали активістами_ками і своїм особистим прикладом впливають на зміни у системі.
Власна видимість та свобода
Христина Стиранець,
учасниця Команди відновлення Fight For Right, активістка
Христина Стиранець
Христині 22 роки, вона проживає на Львівщині, має важку форму інвалідності та користується електричним кріслом колісним, є випускницею школи політичної участі для жінок та дівчат з інвалідністю “Лідерка”, яку організовувала громадська організація Fight For Right. Після “Лідерки” Христина долучилась до Правозахисної мережі Fight For Right, а також стала кейс-менеджеркою в групі екстренного реагування з евакуації людей з інвалідністю в організації. Саме школа “Лідерка” змотивувала Христину виходити із зони комфорту та більш активно заявляти про свої права публічно.
Христина під час навчання у школі політичної участі для дівчат з інвалідністю “ЛІДЕРКА”
На початку року дівчина пройшла навчання на курсі “Відновлення України: демократична участь для розробки інклюзивного плану” та долучилась до Команди відновлення. Її увагу у документі привернули блоки, що стосуються закладів інтернатного “піклування”. Це заклади, де люди з різними видами інвалідності перебувають цілодобово, мають фіксований режим дня та не можуть вільно покидати заклад за своїм бажання у будь-який час. Наразі мова йшла про відновлення зруйнованих закладів і використання вже існуючої системи взаємодії.
За даними органів державної влади та громадських моніторингів, станом на 2023 рік на території підконтрольній уряду України налічується 260 закладів інтернатного “піклування” де проживають дорослі з інвалідністю та люди старшого віку, з яких щонайменше 27 інтернатів та 11 психіатричних закладів охорони здоров’я знаходяться в зоні регулярних артилерійських обстрілів.
Розпочата в 2017 році реформа інтернатної системи не була завершена та не включала кроків з реформування системи “піклування” про дорослих. За більше ніж 30 років незалежності українська влада так і не розпочала комплексної програми з переходу від інтернатної системи “соціального піклування” до створення моделей підтриманого прийняття рішень, незалежного проживання в громадах та зміни підходів до визнання дієздатності.
Наразі система працює так, що люди з інвалідністю (котрі перебувають в закладах інтернатного типу) не контактують з соціумом, в широкому розумінні, та є ізольованими особами. Поза тим утримання таких закладів потребує значних витрат. Інтернати варто реформувати вже зараз, не лише відбудовуючи зруйновані будівлі. Концепція змін у формуванні альтернативного підходу у закладах та просторах, щоб люди з інвалідністю могли жити в нормальних умовах та інтегруватись в локальні громади.
Крім місць інтернатного піклування, люди з інвалідністю не можуть реалізувати свої права на освіту, працю, доступ до медичних послуг, так само як їх співгромадяни без інвалідності.
“У мене є розуміння, в якій саме країні я хочу жити як людина з інвалідністю, не докладаючи надзусиль. Мої потреби – це елементарні, прості речі, зокрема працевлаштування. Щоб був доступ до широкого спектру професій, залежно від навичок та можливостей, а не лише робота для людей з інвалідністю.
Також для мене важлива архітектурна доступність. До прикладу, вищих закладів освіти, це допомогло б людям з інвалідністю не будувала бар’єри в голові, а рухатись за своїми мріями. Я б хотіла, щоб люди не закривались в себе вдома, а розуміли, що інвалідність – це не кінець життя. Відбудова це не тільки про ремонт, це соціальне розуміння, що в центрі всього має бути перш за все людина”.
У спільноті людей з інвалідністю існує таке правило “Нічого для нас без нас”, це одна з причин, яка змотивувала Христину долучитись і навчатись на курсі “Відновлення України: демократична участь для розробки інклюзивного плану”.
“Оскільки ми існуємо у реальності повномасштабної війни, цей курс був чимось, що давало надію, це дало можливість діяти, бути якимось чином залученою. […] буде багато людей з набутою інвалідністю, тому хочеться, щоб ці люди жили в комфортному суспільстві. У тому числі, заради цього, я і працюю”.
Христина переконана, що люди з інвалідністю мають бути представлені більше у різних сферах, саме це дозволить поширювати принципи інклюзивності в спільнотах, робити взаємодії більш комфортними через власний досвід.
“Люди з інвалідністю повинні бути видимими, подекуди незручними”.
Попереду буде багато просторів, які будуватимуться з урахуванням безбар’єрності. Проєкти активно розробляються, а фінансування шукають? з різних джерел. Основним викликом залишається неефективна комунікація. На різних етапах, можуть бути упущені важливі деталі. Для уникнення цієї проблеми з’являються різні проєкти для моніторингу та впливу на ці процеси.
Уряд запустив інструмент для регіонального відновлення – державну екосистему DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management (DREAM) https://dream.gov.ua/
Презентація платформи відбулась на конференції з відновлення у Лондоні #URC2023.
За допомогою платформи громади можуть створювати проєкти, презентувати їх міжнародним партнерам, щоб залучити фінансові ресурси та управляти процесом будівництва.
Зараз на порталі знаходиться 2261 проєкт, які оцінюють іноземні інвестори, щоб надати фінансування. Ініціатива дозволяє фінансувати проєкти, контролювати їх виконання та інвестувати в Україну. За задумом уряду, DREAM дозволить будь-кому та будь-де контролювати проєкт, його продуктивність та ефективність і використовувати цю інформацію для зменшення ризиків, створення точної звітності та підвищення якості проєкту в цілому.
Автори проєкту запрошують громадськість долучатися до обговорень, працювати з відкритими даними, перевіряти завершені проєкти – в своєму селищі, місті та по всій країні, і таким чином контролювати фінансування на виконання проєктів.
Для таких масштабних проєктів відбудови та будування нових об’єктів, залучати експертів до аналізу проєктів, урахування принципів доступності та інклюзивності – має бути пріоритетом. Наразі в профілі ідей на платформі, в чеклисті, який показує короткий портрет пропонованої ідеї не передбачено пункт “доступність”. На жаль, у такої масштабної ініціативи, запровадженої урядом, доступність не артикулюється як нагальний пріоритет.
Чи вдасться завдяки таким платформам вплинути на підхід до аналізу та впровадження, буде відомо після перших відбудованих об’єктів, які будуть проконтрольованими громадськістю.
Попереду у Христини навчання, напрацювання досвіду комунікації з державними структурами, вибудовування ефективної комунікації, щоб створювати ефективні зміни. Зміни в системі мають тенденцію відбуватись дуже повільно. Головне створювати системний вплив на ситуацію та бути залученими.
“Важко уявити як саме має відбуватись відновлення, особливо після подій на Каховській ГЕС, коли ти розумієш всі масштаби трагедії і стає важко уявити скільки потрібно буде відновлювати.В цих умовах, нам варто працювати над змінами у свідомості людей. Я щиро вірю, що попри усі складнощі, нам вдасться відновити Україну доступною для всіх. І нам зараз, як суспільству треба не прогавити цей шанс”, – Христина Стиранець, учасниця Команди відновлення.
Доступність у малій громаді
Наталія Шишолік
учасниця Команди відновлення Fight For Right, активістка
Наталія Шишолік
Наталя проживає в смт. Маневичі, Волинської обл, їй 43 роки, голова громадської організації “Осіб з інвалідністю “Довіра”. Мета діяльності організації – захист прав осіб з інвалідністю, допомога у вирішенні соціально-правових проблем в громаді. Проєкти спрямовані на покращення доступності: “Медицина без бар’єрів», «Забезпечення виборчих прав людей з інвалідністю у Маневицькому районі» (проводила інформаційну кампанію щодо забезпечення доступу до виборчих дільниць для людей з інвалідністю). Наразі працює у Fight For Right операторкою гарячої лінії.
У Наталі інвалідність з дитинства і вона користується кріслом колісним. Частину свого життя прожила фактично не виходячи з дому.
“Коли я народилась, був ще Радянський союз, і людей з інвалідністю не було (видимості не було), тоді приховували, що такі люди є. Я жила вдома, час від часу батьки мене перевозили до рідних та близьких, але коли виходила на вулицю, було багато булінгу, діти дивились, обзивались і не дуже хотілось виходити гуляти”.
До 22 років Наталя не вела активний спосіб життя, фактично була вдома. Зі здобуттям Незалежності в Україні почали з’являтись додаткові можливості, однією з яких було навчання. Так на базі реабілітаційного центру вона навчалась на швею. В училищі у Наталі з’явилась близька подруга, з активною життєвою позицією, саме вона постійно наголошувала на тому, скільки всього з’явилось для людей з інвалідністю і що варто цим скористатись.
“Після цього я почала шукати інформацію, про те, які в мене є права і що я можу в цьому житті досягати. Я влаштувалась на роботу, хоча це була надомна робота, але це дало мені можливість заробляти і я відчувала себе більш впевнено. Згодом я пішла в спорт, почала займатись лижними перегонами”.
З часом жінка долучилась до ініціативи у своєму містечку, це був клуб “Довіра”, де збирались люди з інвалідністю, щоб спільно провести час та вийти з дому. Засновницею клубу “Довіра” була Касьян Лариса, яка на той час проживала в Маневичах. Після того як вона переїхала в інше місто Наталя очолила клуб і вже тоді зареєструвала ГО офіційно та стала головою. Вона спеціалізується на темі фізичної доступності і провадить зміни у своїй громаді.
Наталія Шишолік
“Я сама пережила досвід недоступності. коли звертаючись кудись, ти не можеш самостійно зайти, отримати послугу. Зараз я бачу, як багато дітей не можуть заїхати, потрапити кудись на кріслі колісному, тому моя ціль зробити хоча б мою територіальну громаду доступною”.
В українському законодавстві розроблені будівельні норми, які сформовані на принципах безбар’єрності. Ці Державні Будівельні Норми стосуються вимог до проєктування нових будівель і реновації вже існуючих, поширюються на проєктування, будівництво нових та реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення існуючих житлових будинків та громадських будівель та споруд, а також розумне їх пристосування з урахуванням потреб маломобільних груп населення. Їх було прийнято у 2018 році, а у 2019 році ці норми вступили в дію. На жаль, ДБН не завжди дотримуються під будівництва, і тому кінцевий результат може відрізнятись від проеґєкту.
“У нас був проєкт “Доступні вибори”, де ми перевірили увесь наш район на доступність. Ми визначали чи зможуть люди з інвалідністю проголосувати. Майже всі дільниці були у будинках культури або школах. Ми проїхали їх усі. Але лише кілька відсотків з них мали хоча б пандус або широкі двері”.
За словами Наталі, в Плані відновлення багато чого враховано, пропозиції, що були напрацьовані в рамках робочої групи, уже відображені у документі. Відкритим залишається питання про алгоритм втілення та контролю безпосередньо на місцях.
“Я не могла зрозуміти для себе, що таке “відбудова”. Що саме малось на увазі під Документом відбудови. В голові якісь стандартні речі виникають: зруйнували будинок – відбудували, це і є відбудова. Але тут набагато ширше поняття, тут все, зокрема і цифрова відбудова. Всі аспекти людського життя – це відбудова після війни. Відбудова кожної людини в собі”.
Одним з дієвих інструментів, який може добре працювати на місцях є Відкритий бюджет. Завдяки цьому механізму жителі громади пропонують свої ідеї/пропозиції до органів місцевої влади, отримують підтримку у вигляді голосів від представників громади та можуть отримати фінансування для своїх ініціатив. Люди подають на такі конкурси проєкти з покращення доступності приміщень шкіл, садків, будинків культури. На жаль, у малих громадах немає конкурсів Відкритого бюджету, а це інструмент, яким люди могли б скористатись для покращення будівель у малих громадах. Ситуація змінилась через війну, оскільки роботу відкритих бюджетів зупинено.
“Я бачу зміни, які стались за останні 5, 10 років. Я була закрита, як більшість людей з інвалідністю були закриті. І зараз я відчуваю, як гуляючи на вулиці на мене ніхто не дивиться. Якщо ж говорити про доступність, то ми вигризаємо доступність фізично, приблизно 50% закладів у нас є частково доступними”.
Люди з інвалідністю активно залучені до формування Національного плану відновлення, зокрема діяльністю Команди з відновлення Fight For Right було доповнено документ. Але зараз залишається відкрите питання, як такий стратегічний документ має впроваджуватись у містах та малих громадах.
Це достатньо глобальний проєкт, бо він охоплює багато напрямків. Складність його реалізації полягає в тому, що місцеві громади не завжди відкриті до діалогу та підтримки ідей, особливо, запропонованих з боку громадськості.
На сьогодні існує брак інформаційної роботи в цьому напрямку (не завжди можна знайти інформацію у відкритому доступі або її недостатньо для розуміння, які кроки мають бути здійсненні на шляху відбудови).
Окрім цього уряд ухвалив постанову щодо особливостей проведення публічних закупівель на час воєнного стану, тому фінансування проєктів, що будуть відповідати цілям Плану відновлення може бути ускладненим.
Для реалізації Плану відновлення потрібно залучати різні форми фінансування та долучати різні групи громадян і громадянок до цього процесу. Стабільності процесу та роботою над інфраструктурою міст можуть частково забезпечити проєкти міжнародної технічної допомоги у тісній співпраці з громадським сектором.
Для ефектвного впровадження Плану відновлення ще багато роботи, особливо на етапі впровадження конкретних дій на місцевому рівні, і цей процес неможливий без проактивної участі людей, у тому числі людей з інвалідністю. Саме їх залучення зможе повпливати на те, щоб Україна відбудовувалась доступною та безбар’єрною.
