Чому жінки з інвалідністю не хочуть звертатися до державних надавачів правничої допомоги: дослідження Fight For Right
«Звернутися до друзів чи пошукати відповіді в інтернеті?» Саме ці запитання передусім виникають у дівчат і жінок з інвалідністю, коли є потреба отримати правничі послуги. Чому ж просто не отримати всі роз’яснення і консультації в органах державної влади? – Річ у тім, що здебільшого дівчата та жінки з інвалідністю стикаються з недоступністю, нерозумінням і загалом мають негативний досвід комунікації з державою.
Про це свідчать дані дослідження «Оцінка бар’єрів і потреб в отриманні правничих послуг дівчатами та жінками з інвалідністю», виконаного командою Fight For Right. Експерти та експертки проаналізували законодавство про безоплатну правничу допомогу (БПД) та систему безоплатної правничої допомоги від держави і недержавних надавачів. А також опитали дівчат і жінок з інвалідністю про їхній досвід звернень по правничу допомогу останніми роками.
Під час повномасштабної війни росії проти України, окрім звичних питань щодо соціальних виплат, пільг, соціальних послуг, сімейного права, спадкових справ, додалося багато питань, пов’язаних із війною: оформлення статусу ВПО, перетин кордону, встановлення інвалідності під час воєнного стану, мобілізація членів родин людей з інвалідністю, встановлення зв’язку інвалідності з пораненням, реабілітація та лікування для військових та цивільних тощо. Але щоб розв’язати хоч одне нагальне питання, дівчатам і жінкам з інвалідністю доводиться долати численні перешкоди. Зокрема, такими перешкодами є:
- Фізична недоступність. Звісно, оформлення послуг онлайн значно полегшує життя. Але респондентки стикаються із ситуаціями, коли немає такої можливості, а самостійно нереально навіть дістатися до потрібної установи чи потрапити всередину. У таких випадках доводиться просити рідних, знайомих, що додає незручностей усім. Тому більшість респонденток висловили бажання, щоб усі приміщення, де надають правничі послуги зокрема, були доступними.
- Недоступність інформації. Приміром, дівчата та жінки з порушеннями зору найчастіше стикаються з проблемою, що їм пропонують ознайомитися зі зразками документів у недоступних форматах. А жінки з порушеннями слуху не можуть отримати необхідні роз’яснення з інформаційних відео через відсутність субтитрів тощо.
- Неготовність надавачів правничої допомоги до зміни формату спілкування. Учасниці дослідження з порушеннями слуху, зокрема, розповідали про відмову консультувати письмово за відсутності перекладача жестової мови.
«Я дуже тішилася тим, коли жінки розповідали про хороші практики, які вже є, бо вважаю, що позитивні зрушення – це і результат діяльності громадських організацій людей з інвалідністю, як наша, – поділилася враженнями адвокаційна менеджерка Fight For Right і авторка звіту дослідження Людмила Фурсова, і додала, що спілкування з жінками з інвалідністю для дослідження емоційно було дуже важким, – жінки говорили про те, що їм болить, про приниження, про те, як вони були в складних ситуаціях і не мали підтримки».
Приміром, під час опитування одна з респонденток розповіла: «Нечуючі (ред.) стикаються з бар’єрами, що їх не сприймають як нормальних людей – таких самих, як здорових людей. Не хочуть витрачати на нас свій час, а інколи вважають – у нас проблеми з головою, що не можемо говорити… Люди відмахуються і просять приходити з кимось». Подібний шокуючий досвід спілкування з працівниками та працівницями державних установ має ледь не кожна з дівчат і жінок з інвалідністю. І йдеться здебільшого не про якісь особливі вимоги, а передусім – про дотримання етики.
«Ви можете чогось не знати, ви можете бути втомленими, ви також, як і ваші клієнти та клієнтки, можливо, всю ніч провели в укритті і хочете спати, і не маєте сил, але це не дає жодного права підвищувати голос чи дозволяти собі некоректні коментарі щодо ваших клієнтів та клієнток. Можна недостатньо знати про інвалідність, мати якісь свої стереотипи чи уявлення про можливості людей з інвалідністю, але тут важливо пам’ятати, що люди з інвалідністю – такі самі клієнти чи клієнтки, як і інші, і вашим завданням є надати послугу», – звертається до надавачів правничих послуг Людмила Фурсова. Експертка додає, що в Україні часто звучить думка, мов на доступність не вистачає ресурсів, але частіше йдеться не про брак ресурсів (бо, приміром, викласти в інтернеті текстову інформацію нічого не коштує), а про нерозуміння проблеми, через що люди з інвалідністю можуть не отримати важливої для них інформації.
Учасниці дослідження поділилися міркуваннями, як поліпшити надання правничих послуг:
- спілкуватися безпосередньо з людиною з інвалідністю, а не з її супроводжуючим/ою;
- запитати у самої людини, який вид спілкування є найзручнішим для неї;
- надавати правничу інформацію зрозумілою мовою;
- пояснити деталі, не підвищуючи голосу на людину;
- сприймати людей з інвалідністю як рівних;
- не поспішати, дати людині змогу висловити свою думку або поставити додаткове запитання;
- використовувати за потреби мобільні застосунки для обміну запитаннями та відповідями;
- запропонувати хоча б мінімальний супровід у певній справі, окрім роз’яснення тощо.
Респондентки також радять залучати людей з інвалідністю для консультування на етапі проєктування нових послуг чи оцінки перешкод, щоб насправді забезпечити доступність, а не лише задекларувати її.
Водночас дівчата і жінки з інвалідністю здебільшого позитивно відгукнулися про спілкування з недержавними надавачами правничої допомоги.
Зі свого боку, опитані недержавні юристи та юристки зазначили, що через певний рівень недовіри до державних офіційних установ частіше люди з інвалідністю консультуються з ними перед тим, як іти, наприклад, до управління соціального захисту чи Пенсійного фонду.
Правозахисники та правозахисниці розповіли, що й досі чимало звернень, зокрема від внутрішньо переміщених дівчат та жінок з інвалідністю, стосуються недоступності тимчасових помешкань (інтернатів, прихистків тощо), через що вони не можуть повернутися до самостійного життя. Однак за браком державних програм підтримки нічим зарадити не вдається і люди вимушені вже майже два роки жити в умовах недоступності, що є порушенням їхніх прав.
Багато звернень надходить щодо роз’яснень нових нормативних актів: людям бракує чіткої інформації зрозумілою мовою про ті зміни, які передбачені тим чи тим законом / постановою тощо.
Згідно з висновками дослідження, українське законодавство про правничу допомогу потребує доопрацювання. Зокрема, бракує чітких вимог щодо забезпечення як архітектурної доступності у центрах із надання БПД, так і комунікаційної та інформаційної доступності – ідеться насамперед про залучення перекладачів/-ок жестової мови для надання правничої допомоги та поширення інформації про послуги в доступних форматах.
Стандартам якості надання правничої допомоги бракує норм щодо надання послуг безпосередньо людям з інтелектуальними та психічними порушеннями. До всього і досі дискримінують значну частину суспільства норми щодо надання правничої допомоги лише з окремих питань особам, які позбавлені дієздатності та дієздатність яких обмежена судом.
Ознайомитися зі звітом за результатами дослідження можна за посиланням.
***
Нагадуємо, Fight For Right допомагає жінкам з інвалідністю в Україні отримати безкоштовно юридичні та психологічні консультації. Якщо маєте потребу в такій підтримці, будь ласка, зверніться за номером гарячої лінії 0 800 30 66 33 або напишіть на електронну пошту [email protected] і вкажіть: ПІБ; вік; місто, в якому проживаєте нині; контактний номер; короткий опис вашої життєвої ситуації та потреб.
Публікація підготовлена за сприяння UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні #unwomenukraine та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) Women’s Peace & Humanitarian Fund, гнучкого й оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва. Але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
