Презентація дослідження: (Не) доступність тимчасового житла для жінок і дівчат з інвалідністю
Чимало місць тимчасового перебування для внутрішньо переміщених жінок з інвалідністю стають їхніми постійними помешканнями. Але через недоступність такого житла жінки з інвалідністю не мають змоги бути самостійними і зазнають психологічного тиску, що впливає на здатність працювати, виховувати дітей, самореалізовуватися.
Як змінити цю ситуацію, з’ясовували експерти та експертки під час трьох панельних дискусій, організованих Fight For Right за підтримки Kvinna till Kvinna Foundation у межах презентації звіту “Оцінка інклюзивного реагування на надзвичайні ситуації. Дослідження доступності місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених жінок з інвалідністю”.
Ірина Федорович, керівниця напряму “Адвокація” Fight For Right, зазначила, що насамперед є прогалини в законодавчому регулюванні тимчасового житла. До серпня 2023 року не було вимоги, що тимчасове житло, включно з модульними будинками, має відповідати стандартам доступності і ДБН. Тому результати моніторингу місць тимчасового проживання в Києві та області, у Дніпрі та Львові, здійснені командою Fight For Right у 2023 році, лише підтвердили гіпотезу про недоступність шелтерів, включно з інфраструктурою – починаючи від прилеглої території, входу, санвузлів, і до наявності укриттів.
З іншого боку, проблемою є відсутність інформації про наявність саме доступного помешкання: “Щоб людині, яка потребує тимчасового житла, зрозуміти, чи це житло є архітектурно доступним, чи можна там комфортно проживати, треба докласти зусиль. Немає достатньої публічної інформації про місця тимчасового проживання”, – зазначила Ірина.
Депутатка Київської міської ради, заступниця голови комісії з питань цифрової трансформації та адміністративних послуг Ксенія Семенова зауважила, що необхідно враховувати аспект інклюзивності на етапі проєктування будь-якої послуги з точки зору людини, яка буде користуватися самостійно тією чи іншою послугою: “Вважається, що в нас невелика кількість людей з інвалідністю. Тобто досі немає розуміння, що ми живемо в ситуації війни, коли драматично збільшується кількість людей з інвалідністю. І зараз це соціально-економічно активні люди, які отримали травми на війні, які будуть вимагати рівноцінного ставлення до себе постійно від влади”.
За словами Оксани Куянцевої, членкині правління БФ “Схід SOS”, разом з партнерами організації вдалося евакуювати з прифронтових територій понад 80 тисяч людей, із них 10 тисяч – це люди з інвалідністю. І їхня команда теж стикнулася з проблемою нестачі доступних місць для людей з інвалідністю, що підштовхнуло їх до самостійного зведення доступних помешкань. “Нам знадобилася велика кількість консультацій з організаціями, які опікуються правами людей з інвалідністю, щоб навчитися робити шелтери, пристосовані для потреб людей і на кріслах колісних, і маломобільних людей. Ми не мали цієї експертизи, але вже за два роки повномасштабного вторгнення набули її. Нині ми створили близько 500 місць за допомогою міжнародних партнерів. Зазвичай – це окремі корпуси на 20–30 місць”, – розповіла Оксана.
Саме на необхідності звернення до фахівців наголосив і Володимир Висоцький, експерт-консультант з питань доступності побудованого середовища, і додав: «Питання доступності, безбар’єрності – набагато глибші соціально. Ідеться не лише про те, чи може людина кудись потрапити, це прямо впливає на її здатність реалізуватися, як громадянину чи громадянці. Доступність – це не лише добре, гуманно, комфортно, гідно, а це ще й економічно вигідно – це інвестиція в зростання добробуту, в підвищення економічної спроможності людей».
Кшиштоф Кава, завідувач київської філії Благодійного Фонду “DePaul Україна”, зауважив, що має відбутися переосмислення питання доступності суспільством, адже здебільшого люди не бачать проблеми, бо не бачать людей з інвалідністю.
Керівниці та представниці шелтерів чесно казали, що тривалий час навіть не замислювалися про забезпечення доступності для ВПО. Так, Людмила Діннік – голова громадської організації “Джерело підтримки” із м. Дніпра розповіла: “Ми не задумувались про доступність. Ми намагалися дати людям дах над головою. Але коли для шелтеру змогли взяти будівлю медико-санітарної частини одного з підприємств, одразу спланували забезпечити все таким чином, щоб там мешкали люди на постійній основі. Бо зрозуміли, що люди не зможуть швидко повернутися до своїх помешкань”. Нині в прихистку відремонтовано ліфт і доступний санвузол, а Людмила вже обдумує, як облаштувати наявне в будівлі укриття, у якому теж є проблема з доступністю.
«Люди з інвалідністю були соціально невидимі всі 30 років із гаком української незалежності. Соціум починає звертати увагу на ветеранів і ветеранок, але дуже мало робить насправді для заповнення цієї прогалини. Якщо кожна людина думатиме, де вона може долучитися до поліпшення доступності, у нас швидше відбуватиметься прогрес», – резюмувала Ірина Федорович.
Ознайомитися із записом трансляції про доступність місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених жінок з інвалідністю можна на каналі інформагентства Укрінформ.
Повний звіт Fight For Right “Оцінка інклюзивного реагування на надзвичайні ситуації. Дослідження доступності місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених жінок з інвалідністю” – за посиланням.
Ця публікація підготовлена в межах реалізації проєкту “Підтримка жінок з інвалідністю під час війни росії в Україні” та фінансується фондом Kvinna till Kvinna. Kvinna till Kvinna Foundation не обов’язково погоджується з висловленими думками.
