Як отримати максимум користі від фізичної реабілітації
Коли виникає потреба у фізичній реабілітації – чи то після травми, чи для підтримання стану здоров’я, – ми вишукуємо, де б отримати допомогу. І тут потрібно зважати, що є задеклароване державою надання послуг, а є реалії.
Так, МОЗ пропонує реабілітаційні послуги амбулаторно чи стаціонарно в одному з 423 медичних закладів у межах Програми медичних гарантій. На сайті Національної служби здоров’я України детально розписаний покроковий алгоритм: куди звертатися, які документи необхідні тощо.
Однак, за словами директорки громадської організації людей з інвалідністю «Fight For Right» Тетяни Герасимової, насправді для людей з інвалідністю доступними є лише декілька закладів. Вона додає: «Серед тих, які фінансує Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, приміром, лише 3-4 санаторії є доступними, а саме послуги з реабілітації можна отримати лише в кількох закладах із запропонованих державою 423. Проблема в тому, що якісних центрів дуже мало, в них величезні черги і дороговартісні послуги, через що далеко не кожна людина з інвалідністю має змогу вчасно пройти реабілітацію. Наша організація часто отримує запити на допомогу з реабілітації від людей, які нещодавно отримали травму і яким реабілітація потрібна терміново, щоб максимально відновитися та адаптуватися для життя, але отримати цю послугу від держави майже неможливо».
Хоча немає офіційних оновлених даних про кількість людей з інвалідністю в Україні (станом на початок 2022 року – 2,7 млн осіб), самі фахівці з реабілітації кажуть про збільшення кількості пацієнтів через російсько-українську війну. При цьому вони зазначають, що далеко не всім із них вдається своєчасно потрапити на реабілітацію. А саме «своєчасність» є одним із основних її принципів відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (далі – Закон), який ухвалено 3 грудня 2020 року. Дія цього Закону поширюється, зокрема, на осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, як і Закону «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6 жовтня 2005 року.
Для отримання реабілітаційних послуг насамперед потрібно взяти електронне направлення від сімейного/ї чи лікуючого/ї лікаря/ки. Відтак обрати медзаклад, де вас обстежать фахівці/чині з реабілітології, які запропонують індивідуальний реабілітаційний план.
ГО «Fight For Right» поспілкувалася з фахівцями, щоб дізнатися про алгоритм проходження фізичної терапії (фізичної реабілітації), основні її цілі, які помилкові уявлення можуть виникнути про реабілітацію тощо. Своїм баченням поділилися голова ГО «Національна асоціація спинальників України» Іван Марусевич, паратриатлет і масажист-реабілітолог Головного військового клінічного госпіталю Анатолій Варфоломеєв та головний фізичний терапевт Реабілітаційного центру «Модричі» Олег Масний.
Важливість фізичної терапії
Необхідно розпочати реабілітацію під час гострого реабілітаційного періоду або одразу після стабілізації стану здоров’я з хронічним перебігом, адже саме це одна з умов успішного відновлення втрачених функцій.
Законом унормовано, що фізичну терапію призначає, планує та здійснює фізичний/а терапевт/ка (фізіотерапевт/ка) або вона здійснюється під його/її контролем. Та частіше у складанні індивідуального реабілітаційного плану для кожного/ї пацієнта/ки беруть участь декілька фахівців/чинь або ж мультидисциплінарні реабілітаційні команди (фізичний/а терапевт/ка, ерготерапевт/ка, психолог/иня, протезист/ка і терапевт/ка мови та мовлення (за потреби) тощо). Зазвичай пропонують різні види реабілітації, включаючи кінезотерапію, ерготерапію, гідрокінезотерапію, фізкультурно-спортивну реабілітацію, логопедичну та психологічну реабілітацію, а також реабілітацію після операцій і травм.
Як зазначив Олег Масний, ціль слід ставити залежно від діагнозу чи відносного стану здоров’я людини, її запитів. Для цього насамперед потрібно обстежити, зробити прогноз і скласти програму втручання. Зокрема, це закріплено і Законом: фахівець/чиня з реабілітації зобов’язаний/а надати людині, якій надається реабілітаційна допомога, її законному/ій представникові/ці у доступній формі інформацію про стан її здоров’я, наявні обмеження повсякденного функціонування та іншу інформацію, на підставі якої складається індивідуальний реабілітаційний план.
Анатолій Варфоломеєв розповів, що найчастіше у практиці спочатку отримує рекомендації лікуючого/ї лікаря/ки, ознайомлюється з діагнозом та МРТ, виявляє дисфункцію під час обстеження і після цього вирішує, що рекомендувати людині в конкретному випадку, щоб максимально відновити втрачену функцію. Він зауважує: «Фізіотерапевт/ка може самостійно обрати курс, але бажано це робити з профільними спеціалістами/ками. Якщо, приміром, пацієнт/ка після операції, то мають бути хірург/иня, травматолог/иня, і невропатолог/иня. Бажано, щоб лікуючі лікарі/ки надавали вектор реабілітаційної допомоги».
Варто зазначити, що людина, якій надають реабілітаційну допомогу, має право вносити зміни до реабілітаційного плану, брати участь у його розробці тощо. Але, як зауважив Іван Марусевич, в усьому потрібно знати міру, щоб не нашкодити здоров’ю: «Єдине прохання було в нас до пацієнтів і пацієнток: не перенавантажуватися. Під час роботи над собою варто постійно потрібно відчувати тонус, що є ще сили». Він згадує випадки із багаторічного досвіду роботи у Реабілітаційному центрі «Відродження – АРС», який нині, на жаль, закритий, що іноді пацієнти та пацієнтки не дослухалися до порад фахівців з реабілітації і займалися понад силу, що призводило навіть до впадання в кому.
Водночас фахівці наголошують, що основне у фізичній реабілітації – це фізичні навантаження для відновлення втрачених функцій м’язів і рухів.
Олег Масний додає, що на 95% реабілітаційна програма передбачає активну діяльність пацієнта/ки: «Тобто пацієнт/ка мусить бути активний/на, для того щоб досягнути цілі. Ми не можемо натренувати м’язи, навчити, якщо пацієнт/ка не бере участі. Власне, і реформа у сфері реабілітації покликана, щоб мобілізувати рух пацієнта/ки, а не навпаки – покласти до лікарні, помасажувати, посадити у крісло колісне, назначити якісь процедури, крапельниці і все. Це пасивна підтримка. Пацієнт/ка у такому випадку умовно не навчиться користуватися візком, виїжджати, пересідати на туалет, ставати на баланс на кріслі колісному тощо».
Цілі фізіотерапії
За словами Олега Масного, нині серед його пацієнтів/ток 40% з нещодавніми травмами, ще 30 % – із травмами до року, решта – зі сталим дефіцитом руху. У практиці він не помічав різниці між жінками й чоловіками в наполегливості роботи під час реабілітації. Проте зауважив, що всі по-різному сприймають і переживають травми, особливо пошкодження хребта і спинного мозку.. І в цей момент важливо підтримати людину, але не маніпулювати обіцянками чи марно обнадіювати.
На цьому наголошує й Іван Марусевич: «У нас було декілька фахівців з реабілітології, яких я швидко звільняв, бо ті давали клієнтам незрозумілі гарантії, що поставлять їх на ноги. Так працювати не можна. Перше завдання, яке я ставив команді – “Не нашкодити”».
«Основними завданнями в роботі з пацієнтом/кою після травм хребта є тренування навичок самообслуговування, переміщення на кріслі колісному, користування туалетом, ванною, душем, кермування автомобілем… Тобто ми прагнемо максимально навчити людину давати собі раду в такому стані і паралельно створювати сприятливі умови для відновлення руху. Але тільки створювати, це не значить відновлювати. Оскільки відновлення залежить не від інтенсивності програми, країни проходження реабілітації тощо, а від важкості травми», – зазначає Олег Масний.
Людям, які нещодавно зазнали травм, пройшли курс реабілітації і повертаються додому, Іван Марусевич радить насамперед адаптувати житло, щоб бути максимально самостійними: «Щоб не треба було “ходити в туалет на ліжку”, не заносили в туалет на унітаз, а щоб людина на кріслі колісному могла туди заїхати, взятись за встановлені поручні, пересісти тощо».
Помилкові уявлення про реабілітацію
Залежно від стану здоров’я людини зазвичай реабілітаційну допомогу рекомендують від 2 тижнів і більше раз або двічі на рік. Якщо травми важкі, пацієнт/ка може безоплатно пройти від двох до восьми реабілітаційних циклів упродовж року.
«Основна помилка, що люди приходять і думають, що фізіотерапевт – чарівник і зараз поставить на ноги. Ні. Фізична реабілітація – це дуже кропітка праця, яка потребує високого рівня самоорганізації, – зауважує Анатолій Варфоломеєв. – Я завжди кажу, що можу як фізіотерапевт чи масажист вам допомогти на 50% до вашого видужання. Інші 50% залежать від вашого бажання бути здоровими, або реабілітуватися. Якщо я відновлюю вашу спину, до прикладу, а ви вдома робите вправи, 2-3 рази на тиждень ходите в басейн і раз на півроку проходите курс масажу, то буде вам щастя. Так, я зроблю все можливе, щоб вам стало легше. Але далі той рівень, який я вам задав, ви маєте підтримувати вдома».
Олег Масний радить усім своїм пацієнтам/кам змінити свій спосіб життя так, щоб не звертатися за допомогою до лікарів якомога довше: «Важливо з пацієнтами/ками розмовляти. Я прямо кажу, що ніхто вам не допоможе так, як ви самі. Сядьте на дієту, не зловживайте гіподинамією, тобто будьте рухливі настільки, наскільки це є можливо». Фахівець зазначає, що переслідує освітню мету і пропагує здоровий спосіб життя, що людина може обійтися без спеціалізованої реабілітації чи перебування в стаціонарі, якщо працюватиме над собою.
***
«У нас дуже круті спеціалісти/ки. Я бував за кордоном і можу запевнити, що рівень медицини в нас дуже високий, і реабілітації зокрема», – каже Анатолій Варфоломеєв.
Та попри зусилля держави та активістів/ок реформувати сферу реабілітаційних послуг, досі залишаються прогалини в доступі до якісної реабілітації. Це стосується насамперед людей, які змінили місце проживання через російсько-українську війну. Тому Громадська організація Fight For Right допомагає, зокрема внутрішньо переміщеним жінкам з інвалідністю в Україні, пройти реабілітацію.
Якщо маєте потребу в такій підтримці, заповніть, будь ласка, коротку реєстраційну форму тут: https://6c1ow56dzjw.typeform.com/to/PCxntXEM
Інтерв’ю Івана Марусевича про роботу з людьми, які зазнали травм хребта і спинного мозку, діяльність реабілітаційного закладу читайте тут.
