«Місто сонця, район ХТЗ!» – лунає з радіо рядок пісні «Мальви» гурту «Жадан і Собаки»…
О! Багато може розповісти Сергій Анатолійович і про Харків, і про той самий ХТЗ («Харківський тракторний завод» – промисловий та житловий масив). Адже чоловік виріс у Харкові, тут – і перша закоханість, і романтичне освідчення майбутній дружині, і народження сина. На ХТЗ Сергій відпрацював 20 років, а потім ще 20 років на підприємстві з виготовлення стільців. Чоловік знає кожну вуличку, і здається, свій район міг би пройти із заплющеними очима і не спіткнутися.
Ми у Fight For Right розпитали, що спонукало Сергія з дружиною Наталею переселитися до села і звідки в них з’явилося 15 котів?
«Пора збиратися»
До повномасштабного вторгнення росії в Україну Сергій і не уявляв життя поза рідним містом. Та з кінця лютого 2022 року район ХТЗ у Харкові опинився під прямими обстрілами російської артилерії та танків. Навколо панував хаос, бо з різних боків точилися бої, продуктів майже неможливо було дістати. Сергію з дружиною Наталею довелося нелегко. Як усі – просто намагалися вижити: стояли в довжелезних чергах за хлібом, ділилися з сусідами і знайомими тими харчами, що мали. Про виїзд спочатку навіть не думали, але все, за словами Сергія, змінилося в один день:
«Коли поруч прилетіла оця касетна зараза – чи то град, чи то смерч, – не знаю. Просто біля нашого дому. Вікна в квартирах вибило. Жінка каже: “Пора збиратися”. У нас старенька машина “Нива”, нею і виїхали та перевезли речі. Зараз уже просто стоїть, треба її ремонтувати, але…»
Уже п’ятий рік Сергій з Наталею мешкають у селі на Сумщині, за 20 кілометрів від Охтирки. Занедбане обійстя та хату покійного тестя за ці роки подружжя привело до ладу, усе навколо ожило з їхньою появою. І після пекла обстрілів у Харкові це місце видалося оазою. Хоча війна і тут відчувається. Час від часу над ними пролітають шахеди, чути як працює ППО. …Але річка, природа і все навколо ніби кличе стишити ритм і відчути життя.
«Жінка хоче в місто, хоча вона сама з села. А я навпаки, виріс у Харкові. І зараз, навіть якби війна закінчилася, не повернувся б у місто. На пенсії вдома, у Харкові, в чотирьох стінах – це не те. А тут і природа, і риболовля, і котики, і є що робити».
Виклики і підтримка
Через рік після евакуації з Харкова Сергію довелося пережити кілька операцій, п’ять госпіталізацій. На жаль, нирку врятувати не вдалося і її видалили.
На запитання про отримання реабілітаційних послуг, Сергій лише змахнув рукою. У селі таких послуг немає. Та й загалом із медичним обстеженням сутужно, єдиний лікар приїжджає раз на тиждень, і йому самому вже під 80 років. А їздити і добиватися належного в Сергія немає сил і бажання.
«Ну яка реабілітація? Он реабілітація: на річку пішов, по гриби пішов – ото й усе», – усміхається чоловік.
Загалом найгірше у селі з інфраструктурою: автобус сюди ходить лише двічі на тиждень, закриті дитсадок і школа, лише діє невеличкий магазинчик.
Через постійні відключення електрики минула зима була однією з найважчих. Оскільки в домівці пічне опалення, чимало сил забрала заготівля дров. Сергій поки має можливість, намагається самотужки справитися, вирубує чагарники і засохлу деревину біля покинутих осель, відтак складає все на наступний сезон холодів.
Допомогою для родини став комплект речей, який Сергій отримав від Fight For Right. Особливо рятує павербанк – телефони завжди заряджені, навіть коли світло вимикають поза графіком через ремонтні роботи після прильотів. Потужний ліхтарик та компактна плитка теж у постійному вжитку.
15 пухнастиків родини
Приємною несподіванкою нового життя в селі стали коти.
«Ми привезли з Харкова лише кота Кузю, якого сусідка перед від’їздом до Англії віддала нам на перетримку. А потім у нас з’явилася киця Лариса. Потягнула вона нас якось до дупла, ми заглядаємо – а там троє кошенят. І ніби каже нам: “Давайте, виховуйте”. Потім від сусідів кішка і кіт прийшли, за якими доглядати нікому. Ну куди їх виженеш?»
Одне за одним у домівці Сергія і Наталії оселилися 15 котів і кішок. Усі мають різні характери і господарі добирають їм відповідні імена. На закупівлю котячого корму йде значна частина витрат для родини пенсіонерів. Кожні два тижні вони в Охтирці витрачають щонайменше 1500 гривень для своїх хвостатиків. Сергій зізнається, що іноді потайки від Наталі купує дорожчі смаколики, щоб потішити котиків.
«Усі вони живуть у хаті. Лягаю на ліжко – уже двоє чи троє в ногах, обсядуть з усіх боків. Вони ж нікуди не йдуть від нас. Хлопці, буває, загуляють на кілька днів, а потім припруться, плачуть, нявкають: комусь морду набили – коти ж… І ти навколо них бігаєш: тому таблеточку, тому нашийник. У них повний пансіон! Ну а що робити? Я раніше ніколи не вирізнявся особливою любов’ю до тварин. А зараз… вони для мене як члени родини».
Війна чимало змінила. І ми удвічі дбайливіше ставимося до всіх хвостатиків поруч, допомагаючи їм вижити теж. Тому якщо вам потрібна евакуація разом із вашими котиками чи песиками, звертайтеся до Fight For Right.
Нагадуємо, якщо ви мешкаєте у Сумській, Херсонській та Одеській областях і потребуєте допомоги або ваші близькі, звертайтеся на гарячу лінію за номером телефону 0 800 30 66 33 або надішліть запит на пошту [email protected]
Допомогу надано ГО Fight For Right в межах проєкту «Стійкість у дії: посилення спільноти людей з інвалідністю в Україні» за підтримки Alongside Hope Canada.
