Fight For Right у Берліні в червні провела триденний закритий семінар «Strengthening Disability Inclusion in IHL Documentation and Accountability in Ukraine» (Посилення інтеграції інвалідності в документацію та підзвітність з питань міжнародного гуманітарного права в Україні).
Ми обмінялися досвідом, поділилися кейсами задокументованих воєнних злочинів проти людей з інвалідністю та експертизою щодо їх опитування. Із міжнародними експертами, правозахисниками ми аналізували реальні практики реагування на воєнні злочини. А також ми продемонстрували ланцюжок роботи організації в умовах повномасштабної війни: від кризової евакуації та правової підтримки до створення власної системи фіксації свідчень.
Fight For Right провела серію зустрічей на базі правозахисної організації Berghof Foundation та офісу CBM (Christoffel-Blindenmission) задля залучення міжнародних колег до солідарності та системної відповіді на виклики війни.
Ми розповіли про «болі» українського контексту, що ускладнюють шлях до правосуддя людям з інвалідністю: закрита інституційна система; застарілий інститут опіки, що позбавляє людей з інвалідністю правосуб’єктності; відсутність маркеру «інвалідність» в офіційних державних реєстрах.
Юлія Сачук, голова організації Fight For Right, зазначила, що команда почала створювати власні механізми документування та адвокації на стику міжнародного гуманітарного і кримінального права та прав людей з інвалідністю в умовах війни.
«Ми взялися за це, оскільки системно цим напрямком не займався ніхто, хоча він є критично важливим для України, всієї спільноти та відновлення справедливості. Проведений воркшоп дав нам необхідні інструменти для оптимізації процесів уже сьогодні, а з вересня ми плануємо поглибити роботу та системно фіксувати воєнні злочини».
Під час воркшопу ми детально розбирали практичні посібники з документування воєнних злочинів та порушень прав людини – спільні гайдлайни Eurojust та Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) для організацій громадянського суспільства, а також керівні принципи Женевської академії та МКЧХ. Також аналізували досвід упровадження Керівних принципів IASC (Міжвідомчого постійного комітету ООН) щодо включення людей з інвалідністю в гуманітарні програми. Дослідник Денніс Дейкзеул презентував результати тематичного огляду (Scoping Review), що виявив серйозні прогалини у виконанні чотирьох обов’язкових дій IASC: усуненні бар’єрів, зборі дезаграгованих даних, розбудові спроможності та забезпеченні змістовної участі.
Спільно ми виявили такі проблеми в забезпеченні правосуддя для людей з інвалідністю, які постраждали від воєнних злочинів:
- Наявні міжнародні посібники не мають практичних покрокових алгоритмів для документування саме воєнних злочинів, де постраждалими є люди з різними видами інвалідності. У наявних міжнародних методологіях опитування та фіксації доказів не враховані стандарти доступності.
- Найбільше викликів виникає на етапі пошуку постраждалих та адаптації рекомендацій під реальність збору свідчень під час війни. Також у судової системи досі не має відповіді на питання, як забезпечити юридичну легітимність у судах свідчень людей з інтелектуальною чи психосоціальною інвалідністю. Досвід, який зараз напрацьовує Україна, є безпрецедентним.
- Необхідно реформувати міжнародне гуманітарне і міжнародне кримінальне право. Fight For Right наполягає на зміні ставлення міжнародної спільноти до злочинів проти людей з інвалідністю: це не «супутні втрати» (collateral damage), а цілеспрямоване, системне насильство. Ми вимагаємо закріплення в актах про злочини проти людяності формулювання «переслідування за ознакою інвалідності», визнання інвалідності обтяжуючою обставиною. Необхідна негайна глобальна деінституціоналізація, адже ізоляція в інтернатах робить людей беззахисними перед обличчям війни.
Людмила Фурсова, адвокаційна менеджерка зазначила, що під час фіксації воєнних злочинів люди з інвалідністю зазвичай просто “випадали” з поля зору дослідницьких команд, бо готового робочого інструментарію не існувало.
«Ми досі чуємо упередження від самої спільноти, ніби за людину з інтелектуальними чи психосоціальними порушеннями має свідчити хтось інший. Зараз ми всі разом маємо закликати до впровадження справді інклюзивного документування».
