На завершення курсу «Вступ України до ЄС: адвокація прав людей з інвалідністю» учасниці мали прямий діалог із Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України.
Під час зустрічі з Богданом Хуторним та Наталією Шитюк із департаменту політик розвитку безбарʼєрного суспільства випускниці курсу презентували аналітичні записки, які вказують на критичні прогалини в імплементації європейських норм.
Одним із гострих питань стала реформа інституту недієздатності. Випускниця курсу, адвокатка Катерина Дайнеко зазначила, що нинішня система в Україні є структурно дискримінаційною. Вона наголосила на необхідності переходу до моделі підтриманого ухвалення рішень, що дає змогу людям з інвалідністю зберігати суб’єктність, отримувати необхідну допомогу.
«Ті інститути недієздатності, які зараз є, абсолютно структурно дискримінаційні і позбавляють будь-яких прав людей з інтелектуальними чи психічними видами інвалідності. Це не лише про гідність, це наші KPI* по євроінтеграції».
*(KPI – Key Performance Indicators – ключові показники ефективності).
Іванна Михайленко, голова ГО «Світ тиші», підняла питання «невидимих» перешкод для людей з порушеннями слуху. Ідеться про відсутність фінансування перекладу жестовою мовою медіапродуктів, під час професійного навчання (адже ваучери на навчання від Фонду соцзахисту не покривають послуги перекладача/перекладачки), неможливість отримати інформацію жестовою мовою в державних установах, та стагнацію прийняття законопроєкту про жестову мову.
Активістка також розповіла, що у прифронтових регіонах люди з порушеннями слуху часто стають вразливими до російської пропаганди через брак доступного українського контенту з перекладом жестовою мовою.
Про проблеми працевлаштування людей з порушеннями слуху, зокрема, зауважила Ольга Бурлака (ГО «Освітня допомога»). Вона розповіла, що багато роботодавців досі дивляться на можливість співпрацювати з людьми з інвалідністю крізь стереотипи. І причиною цьому часто є їхня необізнаність щодо коректної комунікації. Тому освітні ініціативи в цій сфері на державному рівні мали би позитивний вплив загалом на працевлаштування людей з порушеннями слуху.
Валентина Уварова (ГО «Літай») та Ганна Вербицька звернули увагу на множинну дискримінацію жінок з інвалідністю, які є внутрішньо переміщеними. Відсутність світла, непрацюючі ліфти та бюрократичні кола пекла під час оформлення допомоги ставлять родини на межу виживання. А система соціального захисту часто не бачить, власне, людину за паперами.
Міністерство підтвердило готовність до співпраці, визнаючи, що досвід громадського сектору є важливим у розробці нормативно-правової бази, що має відповідати регламентам ЄС. Fight For Right, зі свого боку, закликають до рішучіших кроків і подолання «футболу» між відомствами (зокрема, між Мінсоцом та Мін’юстом).
«Це виглядає зараз як перекидування “м’ячика” між Мін’юстом та Мінсоцполітики. Ми готові фасилітувати цей процес, бо євроінтеграція вимагає конкретних кроків, а не лише прийняття стратегій», – звернулася до представництва Мінсоцполітики голова Fight For Right Юлія Сачук.
Зрештою випускниці курсу передали аналітичні напрацювання фахівцям та фахівчиням міністерства для врахування в операційних планах.
***
Також цього дня випускниці курсу «Вступ України до ЄС: адвокація прав людей з інвалідністю» поспілкувалися з Мирославою Дідух, координаторкою сектору охорони здоров’я та соціальної політики Представництва ЄС в Україні. Під час зустрічі учасниці презентували свої аналітичні матеріали та отримали зворотний зв’язок від Представництва щодо можливостей майбутньої співпраці.
Fight For Right реалізує проєкт «Посилення спільноти людей з інвалідністю задля рівноцінної участі в переговорах про вступ України до ЄС» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження»
